Розглянувши навчальні питання, можна зробити висновок, що в Україні створена система санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій, яка забезпечує санітарне благополуччя населення в екстремальних умовах. Знання цих питань необхідні для проведення заходів з планування роботи системи охорони здоров’я, підготовки формувань і закладів Державної служби медицини катастроф і санітарно - епідеміологічної служби та створення резервів матеріально-технічних засобів для ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій.

Ліквідація санітарно-гігієнічних і епідемічних наслідків надзвичайної ситуації потребуватиме значних сил і засобів, у тому числі залучення до цієї роботи мережі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

У планах переводу ЛПЗ на роботу в умовах суворого протиепідемічного режиму необхідно передбачити:

Спалахи особливо небезпечних інфекцій, а також інфекційних хвороб, природа яких не встановлена, потребують введення режиму карантину або обсервації на певній адміністративній території.

У разі виникнення надзвичайної ситуації, за розпорядженням територіального центру екстренної медичної допомоги здійснюється санітарно-епідемічне обстеження території і виявлення інфекційних хворих.

За вказівкою Державної надзвичайної протиепідемічної комісії в осередок катастрофи направляють спеціалізовані пересувні медичні формування із складу санітарно-епідеміологічної служби,а саме:

З розвитком цивілізації поряд з стихійними лихами все більшого значення набували надзвичайні ситуації, пов’язані з людським фактором. Зростаючий вплив катастроф на біосферу стає все більш агресивним, несе загрозу не тільки на індивідуальному, але й на популяційному рівні.

З розвитком цивілізації поряд з стихійними лихами все більшого значення набували надзвичайні ситуації, пов’язані з людським фактором. Зростаючий вплив катастроф на біосферу стає все більш агресивним, несе загрозу не тільки на індивідуальному, але й на популяційному рівні.