Спалахи особливо небезпечних інфекцій, а також інфекційних хвороб, природа яких не встановлена, потребують введення режиму карантину або обсервації на певній адміністративній території.

Карантин – це комплекс ізоляційно-обмежувальних, правових, адміністративних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів спрямованих на попередження виносу збудника інфекції за межі епідемічного осередку і підвищення ефективності заходів для його локалізації та ліквідації.

Карантин запроваджується органами виконавчої влади за поданням органів охорони здоров¢я.

Запровадження карантину передбачає:

-       введення  комендантської служби;

-       озброєну охорону осередку та заборону в’їзду і виїзду з нього без спеціального дозволу;

-       заборону вивозу будь якого майна без попередньої дезінфекції;

-       закриття дитячих дошкільних установ, шкіл, кінотеатрів, бібліотек, навчальних закладів тощо;

-       заборона проведення масових заходів, максимальне обмеження контакту між людьми;

-       проведення санітарної обробки, дезінфекції одягу і взуття;

-       проведення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації;

-        проведення активного медичного огляду населення, виявлення, ізоляція і лікування інфекційних хворих;

-       на в¢їзді та виїзді із зони карантину розгортаються контрольно-пропускні (КПП) та санітарно – контрольні пункти (СКП);

-       проведення санітарно-освітньої роботи.

Режим карантину скасовується через термін, що дорівнює максимальному інкубаційному періоду інфекційного захворювання з моменту виявлення і госпіталізації останнього хворого і проведення заключної дезінфекції.

Обсервація - це комплекс ізоляційно-обмежувальних, протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та адміністративних заходів медичного спостереження за ізольованими здоровими людьми, які мали контакт з інфекційними хворими, або тими, які покидають зону карантину.

Введення режиму обсервації передбачає:

-           обмежене пересування населення в зоні обсервації,

-            контроль за харчуванням та водопостачанням,

-           медичне спостереження за населенням та негайну ізоляцію підозрілих або хворих,

-           проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних та інших робіт.

З метою раннього і активного виявлення інфекційних хворих медичні працівники організують щоденні відвідування населення в зоні обсервації з обов’язковим вимірюванням температури тіла.

Необхідною умовою якісного санітарно-гігієнічного забезпечення в зоні карантину і обсервації є суворий санітарний контроль за епідемічно небезпечними об’єктами, до яких належать:

-       системи водопостачання та каналізації;

-       об’єкти харчової промисловості, торгівлі, тимчасові пункті харчування;

-       підприємства комунального обслуговування;

-       потенційно небезпечні об’єкти (СДОР, РР, БЗ);

-       лікувально - профілактичні заклади та їх харчоблоки;

-       маршрути евакуації та місця тимчасового розселення населення;

-       пункти санітарної обробки.

Для проведення санітарної обробки населення використовують всі наявні засоби комунально-технічної служби (лазні, санітарні пропускники, душово- дезінфекційні камери на автомобілях ).

До визначення виду збудника проводиться екстрена неспецифічна профілактика антибіотиками широкого спектру дії. Після його лабораторної ідентифікації організується специфічна профілактика (сироватки, вакцини, анатоксини).

В залежності від конкретної епідемічної обстановки обмежувальні режими можуть зніматися поступово з окремих населених пунктів або одразу з усієї зони.