В Україні на даний час експлуатується майже 200 шахт, більшість з яких не рекоструювалася більше 20 років і вимагають заміни вентеляційного та іншого обладнання.Не всі шахти мають апаратуру оповіщення при аварії, пожежі та вибухи. Не достатня забезпеченість засобами індивідуального захисту (ізолюючими протигазами). Крім того, висока вологість, зміни температури довкілля, зниження рівня кисню в атмосфері, обтяжують прояв дії токсичних речовин і пилу. Ці фактори формують високий рівень травматизму у вугледобувній галузі, підвищують імовірність виникнення надзвичайних ситуацій.

Безпечність українських шахт:

-         90,0% шахт – газонебезпечні;

-         30,0% шахт – небезпечні через раптові викиди вугілля, породи, газу;

-         70,0% шахт – небезпечні через вибухи викидів вугілля;

-         30,0% шахт – небезпечні через самозаймання вугілля.

Вибухи метану та вугільного пилу, обвали породи – основні причини виникнення аварійних ситуацій у шахтах. Протягом секунди , вибух створює колосальні руйнування, отруює атмосферу та уражає гірників на значній відстані шахтових виробіток. Вибухи виникають, як правило, в результаті накопичення метану, порушення техніки безпеки, поломки машин та обладнання. Вибух супроводжується виникнення потужної ударної хвилі повітря, полум’ям з високою температурою, утворенням високих концентрацій монооксиду вуглецю та інших газів. Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум’я, висока температура повітря, висока концентрація оксидів вуглецю (СО і СО₂ ) і низька концентрація кисню.

При аваріях, пов’язаних з вибухами метану, структура санітарних втрат може бути наступною:

-         механічні травми – 2,0 –3,0%;

-         отруєння оксидом вуглецю(чадним газом) – 40,0%;

-         механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 15,0%;

-         термічні опіки (10,0-60,0% тіла ІІ-ІІІ Б ступеня) плюс механічні травми плюс отруєння оксидом вуглецю – 10,0 – 12,0%;

-         опіки верхніх дихальних шляхів 50,0-60,0%.

Треба враховувати , що стан постраждалих буде погіршуватись в разі довгого періоду ізоляції і незручності транспортування під землею.

3. Медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій природного характеру.

Стихійне лихо – це явище природи, яке виникає раптово і призводить до різкого порушення нормальної діяльності населення, ураження та загибелі людей, знищення матеріальних цінностей. Стихійному лиху властиві загальні риси: великий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, сильний психологічний вплив на людину.

Визначають 3 групи природних катастроф:

-         тектонічні катастрофи (землетруси, морехвилювання, зсуви, виверження вулканів)

-         топологічні катастрофи (повені , селі , снігові лавини та інші)

-         метеорологічні катастрофи (бурі , урагани , засухи , пожежі)