Щодоби
в океанах і морях перебуває 25 тис. суден , екіпажі яких нараховують близько 1
млн. чоловік . За даними відомої страхової організації судноплавства Ллойда в
акваторіях морів і океанів щорічно гине близько 400 суден ( кожен день 1 судно
), на 7-8 тис. суден трапляються серйозні аварії. За ствердженням спеціалістів
кожен рік внаслідок катастроф гине близько 200 тис. чоловік , з них 25,0% -
безпосередньо у воді, 25,0% - у рятувальних засобах, 50,0% - разом з кораблем.
Причинами
аварій морського і річкового транспорту найчастіше бувають порушення правил
техніки безпеки та правил експлуатації технічних засобів . Велике значення має
фізичне старіння суднового парку , берегових інженерних споруд . Катастрофи
можуть статися як у порту , так і під час руху суден по річці , акваторії моря
, озера в результаті вибуху , пожежі , витоку хімічних речовин , зіткнення
судин між собою або іншими перешкодами ( наприклад палями мостів ) , посадки
судна на мілину або його швидкого затоплення . Небезпечна надзвичайна ситуація
на судні, особливо у відкритому морі . Будь-яка катастрофа на воді
характеризується ізольованістю
людей , відносною недостатністю рятувальних засобів та сил медичної допомоги ,
можливістю виникнення паніки серед людей , що терплять лихо .
При
катастрофах на водному транспорті , величина і структура санітарних втрат буде
залежати від характеру розвитку події та кількості пасажирів і членів екіпажу
на судні . Про це свідчать випадки , що сталися в м. Ульяновську ( 1983 р. ) ,
коли в наслідок катастрофи загинуло 175 чол. , в м. Новоросійську ( 1986 р. )
катастрофа з теплоходом “ Нахімов ” , внаслідок якої загинуло 424 чол. , в 1999
р. в Балтійському морі затонув паром “Естонія”, в наслідок чого загинуло 870
чол.
Медико-санітарні
наслідки катастроф на воді можуть бути наступні:
-механічні
травми;
-термічні
опіки;
-гострі
хімічні отруєння;
-нервово-психічний
стрес;
-переохолодження;
-втоплення;
-вторинні
ураження внаслідок розливу нафтопродуктів, тощо.
Аварії на пожежо – та вибухонебезпечних
об’єктах.
В Україні діє понад 1,5 тисяч пожежо – і
вибухонебезпечних об’єктів, на яких сконцентровано близько 13 млн. тон твердих
і рідких небезпечних речовин.
Вибухо - та пожежонебезпечні об’єкти – це
об’єкти, на яких виробляються, зберігаються і транспортуються вибухо – і
пожежонебезечні речовини до них відносяться підприємства, у виробничому процесі
яких використовуються вибухо – та пожежонебезечні речовини, а також залізничний
і трубопровідний транспорт.
Медико санітарні наслідки аварій на вибухо
– та пожежонебезечних об’єктах можуть бути наступні:
-термічні
опіки;
-механічні
травми;
-баротравма
органів дихання;
-розрив
барабанної перетинки;
-черепномозкова
травма;
-баротравма
органів шлунково – кишкового тракту.
Основними чинниками ураження на
вибухонебезпечних об’єктах є:
-повітряна
ударна хвиля, що супроводжується метальним ефектом – відкиданням людей на
декілька метрів, що призводить до виникнення у них закритих ушкоджень
внутрішніх органів, черепа та опрно – рухового апарату;
-“вторинні
сняряди” (уламки скла, будівель, обладнання) із високою кінетичною енергією що
спричиняють множинні поранення за характером близькі до вогнепальних;
-перекриття
будинків,що зруйнувались, призводять до стиснення і закритих ушкоджень
внутрішніх органів, черепа та кінцівок;
-обставини,що
супроводжують катастрофу та обумовили її раптовість, масштаби, особливості
руйнацій та загибель людей, викликають психічні травми, що проявляються у формі
психозу чи депресії.
Серйозне занепокоєння в Україні викликають
склади з пальним, широка мережа бензо-і газозаправних станцій, нафто-і
газопроводів, аварії на яких важко передбачити і усунути.
Пожежо-і вибухонебезпечними в Україні
продовжують залишатися склади збоєприпасами і твердим ракетним паливом, яких
нараховується понад 150.
