1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної промисловості.

2. Підприємства, оснащені промисловими холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, що використовують аміак. та хлор.

3. Станції по очищенню водопровідної води та очисні споруди, що використовують хлор.

4. Склади та бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються в сільському господарстві.

5. Склади та бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації.

6. Залізничні станції, що мають місця для відстою вагонів зі СДОР.

7. Трубопроводи, що використовуються для транспортування СДОР.

Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.

Хімічно небезпечні об’єкти в Україні в залежності від кількості населення, що може потрапити у зону хімічного забруднення, розподілені по ступенях хімічної небезпеки:

І ступінь – у зону можливого хімічного зараження може потрапити понад 75 тис. чол. ( 76 об’єктів. )

ІІ ступінь – у зону можливого хімічного зараження може потрапити від 40 до 75 тисяч чол.( 60 об’єктів).

ІІІ ступінь – у зонах можливого хімічного зараження мешкає менше 40 тис. чол. – (1134 об’єкта).

ІV ступінь – у зону можливого хімічного зараження може потрапити персонал об’єкту. (540 об’єктів.)

Всього на території України у зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. В м. Києві таких об’єктів 40, з яких 8 віднесені до 1 ступені небезпеки.

Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:

1. Ступенем хімічної небезпеки (виділяють 3 ступеня небезпеки об’єкта), в залежності від кількості СДОР.

По хлору: І ст. – 250 т і більше.

ІІ ст. – 250 – 50 т.

ІІІ ст. – 50 –0,8 т.

2. Коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору:

аміак – 10; сірководень – 10; оксид азоту – 6; синильна кислота – 2;

фосген –0,75.

Токсична дія СДОР на організм людини визначається наступними факторами:

-        фізичні якості СДОР (агрегатний стан – рідина, аерозоль, розчинність у воді, жирах, швидкість гідролізу, летючість, температура кипіння, затвердіння, спалаху);

-        хімічні властивості СДОР використовуються при проведенні індикації, дегазації, при наданні медичної допомоги та лікування отруєних (ІПП, антидоти);

-        шляхи надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, стравохід, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загальнорезорбтивна);

За клінічною картиною ураження виділяють 7 груп СДОР, що можуть викликати масові ураження людей при аваріях з їх викидом в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно задушливої дії:

а) з вираженою припікаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);

б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки).

2. Речовини переважно загальноотруйної дії (оксид вуглецю, синильна кислота, етиленхлорид).

3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дії:

а) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил);

б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчастий ангідрид).

4. Нейротропні отрути, тобто речовини, які порушують функції ЦНС та  периферичної нервової системи (ФОС).

5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дії (аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин та структуру клітин (діоксин).

7. Метаболічні отрути (етиленоксид, діметилсульфат).