Переломи кісток виникають внаслідок різких рухів, ударів, падіння з висоти, інших причин. Розрізняють закриті і відкриті переломи. При закритих переломах не порушується цілісність шкірного покриву, при відкритих — у місцях перелому утворюється рана. Най- небезпечнішими є відкриті переломи.

Розрізняють також переломи із зміщенням і без зміщення кісткових уламків.

Під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження у постраждалих можуть бути численні переломи кісток. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда, називаються вогнепальними. Вони характеризуються розтрощенням кісток на великі й дрібні осколки, розчавленням м’яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки.

Основні ознаки переломів кісток — біль, набряк, гематома, незвична рухливість у місцях перелому, порушення функцій кінцівки.

У тяжких випадках переломи супроводжуються шоком. Особливо часто розвивається шок при відкритих переломах з артеріальною кровотечею.

Травматичний шок — це загрозливе для життя ускладнення тяжких уражень, що характеризується розладом діяльності центральної нервової системи з порушенням кровообігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму. Причиною шоку можуть бути тяжкі травми, особливо повторні. Щоб зменшити больові відчуття і запобігти виникненню травматичного шоку, постраждалому необхідно ввести знеболювальний засіб з аптечки індивідуальної (АІ-2).

Шприц-тюбик складається з поліетиленового корпуса, ін’єкційної голки і захисного ковпачка. Призначений для одноразового внутрішньо- м’язового або підшкірного введення протибольових засобів.

Щоб зробити ін’єкцію, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок і корпус прокручують до кінця. Знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять ін’єкцію у м’які тканини тіла. Міцно тримаючи пальцями корпус шприц-тюбика, вводять вміст шприц-тюбика, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на груди, щоб на наступних етапах евакуації було відомо, що йому введено знеболювальне.

Основне правило надання першої медичної допомоги при переломах кісток — здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя постраждалого, а саме: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов’язки на рану, проведення іммобілізації кінцівки табельними чи підручними засобами.

Іммобілізація кінцівки — це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому; вона зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку. Проводячи іммобілізацію, необхідно щадити постраждалого. Нерухомість кісток у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або підручних засобів і фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

Підручними засобами для іммобілізації кінцівок можуть бути смужки фанери, палиці, тонкі дошки, різноманітні побутові предмети, за допомогою яких можна забез­печити нерухомість місця перелому.

При переломах ключиці, на зону надпліч накладають два ватно-марлевих кільця і зв’язують їх на спині. Руку підвішують до шиї на косинці.

При переломі кісток передпліччя, руку потрібно обережно зігнути у ліктьовому суглобі під прямим кутом, повернути долонею до грудей і у такому положенні зафіксувати шиною або підручними засобами. Шину накладають від основи пальців до верхньої третини плеча. При цьому досягається нерухомість у променевозап’ястковому і ліктьовому суглобах. Руку підвішують до шиї на косинці.

Переломи стегнової кістки, особливо відкриті,— дуже тяжка травма, що часто супроводжується крово­течею і шоком. Підручні засоби (наприклад, дошки) при іммобілізації стегна накладають на його бічні поверхні (одну — на внутрішню, другу — на зовнішню) і фіксують до кінцівки і тулуба широким бинтом, поясним ременем, рушником. На кісткові виступи гомілковостопного і колінного суглобів, а також у пахову впадину і в пах підкладають вату.