При автомобільних катастрофах організація лікувально-евакуаційних заходів забезпечує етапність надання медичної допомоги і евакуацію їх за призначенням. Цей вид травматизму найпоширеніший. За даними ВООЗ, із числа загиблих у транспортних катастрофах 20% могли бути врятовані, якщо б перша медична допомога була надана їм у перші 30 хв. після аварії, а вжиття протишокових заходів у перші 6 год. після травмування дозволило б зменшити летальність ще на 25-30%.

Своєчасність екстреної медичної допомоги залежить від місця катастрофи. Якщо вона сталася в місті або поблизу нього, представники служби безпеки руху (ДАІ) викликають бригаду швидкої медичної допомоги.

При ДТП віддалік від населених пунктів початок надання екстреної медичної допомоги затримується і залежить від відстані до лікувальної установи та готовності бригади ШМД до негайного виїзду на місце події. Перша медична, допомога в цих умовах надається шляхом само- та взаємодопомоги. Для подальшого надання необхідної медичної допомоги постраждалих евакуюють у найближчу лікувальну установу.

Оповіщення лікувальної установи про ДТП здійснюється працівниками ДАІ, свідками пригоди. Кількість бригад швидкої медичної допомоги, що виїжджають на місце пригоди, розраховується у співвідношенні: одна бригада на 1-2 потерпілих. Лікар бригади ШМД на місці ДТП визначає місце збору постраждалих, та надає медичну допомогу за алгоритмом АВС.

При кількості потерпілих 10-15 чоловік здійснюється сортування постраждалих. При більшій кількості постраждалих сортування проводять 2 сортувальні бригади. Після надання постраждалим першої лікарської допомоги (невідкладних заходів), вони евакуюються у лікувальний заклад. При надходженні постраждалих до лікувального закладу у приймальному відділені здійснюється їх сортування на такі групи: перша група - особи з порушенням життєво важливих функцій організму; друга - особи середнього та тяжкого ступеня тяжкості; третя - легкопостраждалі; четверта група - які не потребують стаціонарного, лікування. Надання невідкладних заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги починають у приймальному відділенні і продовжують в лікувальних відділеннях, а легкопостраждалих - у амбулаторно-поліклінічних закладах.

При авіаційних катастрофах на території аеропорту або поблизу нього сигнал тривоги подає диспетчерська служба аеропорту. Черговий по зв’Язку передає сигнал тривоги на станцію ШМД міста та в лікувальний заклад, який обслуговує аеропорт. Бригади ШМД або медичні бригади постійної готовності першої черги прибувають до медичного пункту аеропорту, який стає центром надання медичної допомоги. Постраждалим на місці катастрофи надають першу медичну допомогу. При великій кількості постраждалих розгортаються сили і засоби першого етапу медичної евакуації Державної служби медицини катастроф.

Якщо авіакатастрофа сталася за межами аеропорту чи населеного пункту, обсяг медичної допомоги на першому етапі медичної евакуації може бути розширений до рівня невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Надалі постраждалі евакуюються у лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації, де їм надається кваліфікована чи спеціалізована медична допомога у повному обсязі.

Принципи надання медичної допомоги постраждалим, їх лікувально-евакуаційне забезпечення залишаються такими, як і при авіакатастрофі у зоні аеропорту.

На випадок виникнення авіаційної аварії в аеропорту або за його межами складається план заходів, в якому передбачається:

-         попередні заходи (до аварії);

-         заходи щодо дій під час аварії.

При аваріях в аеропорту керівництво і координація робіт з ліквідації їх наслідків покладається на адміністрацію аеропорту, при аваріях за межами аеропорту ці функції здійснює представник органу виконавчої влади адміністративної території, на якій виникла аварія.

До участі в ліквідації медико-санітарних наслідків аварії залучаються сили і засоби державної служби медицини катастроф, завданням якої є проведення медичного сортування постраждалих, надання їм невідкладної медичної допомоги і забезпечення медичного супроводу при евакуації.

Для керівництва медичним сортуванням і евакуацією призначається координатор з медичних питань з числа керівництва ДСМК територіального рівня який відповідає за організацію медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії.

При проведенні медичного сортування та наданні медичної допомоги на місці авіаційної катастрофи всі постраждалі переміщуються поступово через 4 зони:

-  зону пошуку та збору;

-  зону сортування;

-  зону надання допомоги;

-  зону транспортування.

            Зона пошуку та збору - це місце аварії де здійснюється пошук та збір і евакуація постраждалих до зони сортурування. В цій зоні працює персонал аварійно-рятувальної і проти пожежної служби.

            Зона сортування. Розташовується на відстані 80-90 м з навітряного боку від місця події з метою уникнення впливу продуктів горіння, диму на постраждалих. В її межах медичними працівниками здійснюється перше сортування постраждалих.

            Зона надання допомоги. Поділяється на три підзони відповідно до трьох категорій постраждалих:

 - невідкладної медичної допомоги (І черга),

 - медичної допомоги, яка може бути тимчасово відкладена (ІІ черга);

 - потребують амбулаторної та психотерапевтичної допомоги (ІІІ черга).У цій зоні розгортається пересувні медичні формування, при потребі розгортається перший етап медичної евакуації.

Зона транспортування. Призначається для реєстрації і евакуації постраждалих.

Розміщується між зоною надання допомоги і під'їзним шляхом.

При залізничних катастрофах організація екстреної медичної допомоги постраждалим принципово не відрізняється від надання медичної допомоги при авіакатастрофах та автомобільних катастрофах. Як і при інших видах транспортних катастроф з’ясовуються наслідки катастрофи, місце її виникнення, інформуються розташовані поблизу лікувальні заклади та територіальний центр екстреної медичної допомоги. Негайно в район катастрофи направляються бригади швидкої медичної допомоги та формування Державної служби медицини катастроф територіального рівня; які на місці пригоди організують роботу щодо надання медичної допомоги і евакуацію постраждалих у лікувальні заклади. До прибуття оперативної групи Державної служби медицини катастроф керівництво роботою бригад швидкої медичної допомоги на місці аварії покладається на лікаря бригади, яка прибула першою.

На місці залізничної катастрофи створюються тимчасові пункти збору постраждалих, здійснюється їх медичне сортування, реєстрація, надання екстреної медичної допомоги та подальша евакуація в лікувальні заклади за призначенням.

При катастрофах на морському та річковому транспорті у період ізоляції перша медична допомога надається шляхом само- та взаємодопомоги, екіпажем, а також медичним персоналом судна. На судні або березі організовується тимчасовий пункт збору постраждалих, де їм силами ДСМК територіального рівня надається перша лікарська допомога з використанням основних принципів лікувально-евакуаційного забезпечення. Для евакуації постраждалих у лікувальні заклади використовується водний, повітряний, автомобільний та залізничний транспорт.

Аварії на шахтах мають свої особливості щодо умов організації лікувально-евакуаційних заходів.

Інформація про аварію на шахті надходить у чергову воєнізовану гірничорятувальну частину, станцію ШМД, оперативним черговим управлінь з надзвичайних ситуації, оповіщається диспетчер Центру екстреної медичної допомоги.

Для оперативного керівництва заходами з організації та надання медичної допомоги постраждалим створюються оперативні групи.

До основних завдань медичної служби в цих умовах належить:

- організація і надання медичної допомоги постраждалим безпосередньо

в гірничих виробках шахт, атмосфері непридатній для дихання;

- надання медичної допомоги постраждалим, що були підняті з шахти на поверхню, та їх лікування в умовах стаціонару;

-    збереження і зміцнення здоров'я особового складу аварійно-рятувальних формувань.

Система надання медичної допомоги постраждалим складається з етапів:

-   перша медична допомога, що надається на місці аварії (до і після звільнення постраждалого з завалу);

-   транспортування постраждалого по лаві чи зрушеній частині штреку на підземну медичну базу (ПМБ); '

-   перша лікарська допомога на ПМБ;

-   транспортування постраждалого по шахті на поверхню;

-   кваліфікована медична допомога в стаціонарі медсанчастини шахти або , у медичному закладі ДСМК;

-   спеціалізована медична допомога у спеціалізованих медичних центрах або відділеннях багатопрофільних лікарнях.

При наданні медичної допомоги постраждалим необхідно враховувати взаємообтяжувальну дію компонентів комбінованого ураження, переважання в клінічній картині опікових уражень з виникненням опікового шоку, наявність

отруєння оксидом вуглецю, різкі розлади дихальної функції.

Медичне сортування і підготовка до евакуації постраждалих у лікувальні заклади передбачає їх розподіл на4 групи:

1.     легкоуражені;

2.     постраждалі середньої тяжкості;

3.     постраждалі у тяжкому стані;

4.     постраждалі у дуже тяжкому стані.

Після проведення лікувальних заходів з шахти виводяться у першу чергу легкопостраждалі. У другу чергу евакуюються постраждалі середньої тяжкості, які потребують більш тривалого часу для надання їм першої медичної і невідкладної першої лікарської допомоги. Тяжкі постраждалі затримуються на ПМБ ( для проведення реанімаційних та протишокових заходів,  а вже потім евакуюються.

Після прибуття до стаціонарного лікувального закладу постраждалим надається кваліфікована та спеціалізована медична допомога. Лікування у стаціонарі проводиться з урахуванням стану постраждалих і заходів наданої їм медичної і першої лікарської допомоги на першому етапі евакуації.

У стаціонарах постраждалі піддаються всебічному глибокому обстеженню, їх лікування строго індивідуалізується. Основні особливості лікування постраждалих при аварії на шахтах з комбінованими ураженнями полягають у тому, що і в стаціонарах лікувальні заходи повинні бути направленні в першу чергу на ліквідацію явищ отруєнь газами, головним чином оксидом вуглецю, профілактику і лікування опікового чи травматичного шоку.

Таким чином, при організації лікувально-евакуаційних заходів при техногенних катастрофах обов'язковою умовою є врахування особливостей формування медико-санітарної обстановки в осередку НС, що визначає тактику організації медичного забезпечення населення і учасників ліквідації її наслідків, підвищує ефективність цих заходів, сприяє зниженню летальності та інвалідності серед постраждалих, скороченню термінів їх лікування.

Особливості етапного лікування при надзвичайних ситуаціях (НС) природного характеру.

При землетрусах основні завдання медичних формувань і закладів полягають у:

- своєчасному наданні всіх видів невідкладної медичної допомоги постраждалим;

- наданні медичної допомоги особовому складу аварійно-рятувальних формувань, що знаходяться у зоні катастрофи;

- проведенні заходів щодо попередження і купування нервово-психічних розладів та профілактики виникнення загострень хронічних захворювань;

- профілактиці та лікуванні масових інфекційних захворювань.

Не значній території виникає необхідність надання екстреної медичної допомоги в умовах завалів, зруйнованих будівель, на вулицях. Перша медична допомога в умовах надається у вигляді само- та взаємодопомоги, безпосередньо особовим аварійно-рятувальних формувань а також медичними працівниками бригад швидкої медичної допомоги та медичних .бригад постійної готовності першої черги ДСМК. Для надання першої лікарської допомоги в осередку ураження залучаються бригади швидкої медичної допомоги, а також лікарсько-сестринські бригади, які створюються у лікувальних закладах різного відомчого підпорядкування. Вони разом з медичними бригадами постійної готовності першої черги і мобільними медичними закладами ДСМК створюють перший етап лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалих.

Залежно від руйнівної сили та масштабів спричиненого лиха кваліфікована і спеціалізована медична допомога може надаватися як у районі стихійного лиха (за умови збереження лікувальних закладів), так і за його межами у призначених для цього і передбачених планом інших закладах охорони здоров'я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

При повенях надання медичної допомоги організується як на затопленій, так і на прилеглій до неї території.

Надання першої медичної допомоги у зоні затоплення здійснюється у вигляді само- та взаємодопомоги, а також силами аварійно-рятувальних формувань. До складу таких формувань необхідно включати медичних працівників. Перша медична допомога надається постраждалим безпосередньо на плавзасобах і передбачає зігрівання, штучну вентиляцію легенів, непрямий масаж серця, тимчасову іммобілізацію переломів кісток, введення знеболюючих засобів.

           Для надання першої лікарської допомоги постраждалим поблизу зони затоплення розгортаються, разом з тимчасовими пунктами збору та сортування, тимчасові медичні пункти. Надання цього виду допомоги, як правило, обмежується невідкладними заходами. Подальша евакуація постраждалих здійснюється в лікувально - профілактичні заклади, де їм надається кваліфікована або спеціалізована медична допомога.

При пожежах організація медичної допомоги має деякі особливості, а саме:

-          розшук постраждалих на задимленій території та палаючих будівлях, який забезпечують спеціальні пожежні рятувальні підрозділи;

 - потреба у наближенні й наданні першої лікарської допомоги до осередку пожежі;

 - необхідність надання медичної допомоги великій кількості обпечених, постраждалим з отруєнням продуктами горіння, екстреної їх евакуації із задимленої атмосфери.

Першу медичну, допомогу постраждалим в цих умовах надає особовий склад підрозділів пожежегасіння, особовий склад аварійно-рятувальних ланок, бригад швидкої медичної допомоги.

Перша лікарська допомога повинна надаватися в максимально скорочений термін неподалік від місця пожежі. Лікувальні заклади, куди направляються постраждалі, посилюються спеціалізованими бригадами постійної готовності другої черги ДСМК (комбустіологічними, токсикотерапевтичними).

Другий етап медичної евакуації (надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги) розгортається на базі обласних опікових та токсикологічних центрів (відділень) або спеціалізованих відділень обласних лікарень.