Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при стихійних лихах і техногенних катастрофах - Організація ЛЕЗ - Організація ЛЕЗ - Матеріали - Медицина надзвичайних ситуацій
Медицина надзвичайних ситуаційНеділя, 22.01.2017, 09:00

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Матеріали | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Категорії каталога
Організація ЛЕЗ [16]
Організація лікувально-евакуаційного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій

Наше опитування
Ви знайшли потрібну інформацію?
Всього відповідей: 1439

Головна » Статті » Організація ЛЕЗ » Організація ЛЕЗ

Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при стихійних лихах і техногенних катастрофах

Існують загальні правила евакуації постраждалих при стихійних лихах та техногенних катастрофах , які включають :

-       винесення (вивезення) постраждалих у найкоротший час з осередку ураження з метою припинення дії вражаючих факторів;

-       надання тяжкопостраждалим невідкладної медичної допомоги безпосередньо біля осередку ураження до проведення їх евакуації в лікувальні заклади;

-       при великих аваріях та катастрофах виникає невідповідність потреби в санітарному транспорті можливостям його забезпечення, тому використовується виділений транспорт загального призначення (пристосований транспорт);

-       постраждалих з тяжкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі медичного працівника з можливістю надання медичної допомоги під час евакуації. Вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50,0-60,0% постраждалих.

-       при наданні медичної допомоги постраждалим, що винесені з осередку ураження СДОР, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами медичний персонал і рятувальники у місцях збору та під час евакуації потерпілих повинні працювати у засобах індивідуального захисту.

Основними напрямками удосконалення системи лікувально-евакуаційного забезпечення при надзвичайних ситуаціях мирного часу можуть бути:

-       для кожного регіону країни повинна бути розроблена медико-тактична характеристика конкретної надзвичайної ситуації, виходячи із наявності потенційно небезпечних об’єктів (радіаційно – та хімічно небезпечні об’єкти, водосховища і т.д.);

-       підвищена роль догоспітального етапу медичної евакуації;

-       змінені функції госпітального етапу медичної евакуації;

-       мобільність, оперативність та постійна готовність медичних формувань і закладів усіх міністерств і відомств, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1198 “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

Організація медичної евакуації покладається на органи управління охороною здоров’я відповідного рівня, із залученням сил та засобів Державної служби медицини катастроф територіального та , за необхідності , центрального рівня у взаємодії з комісіями техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

В першу чергу потребують медичної допомоги та евакуації діти, вагітні жінки, особи з неспинною зовнішньою або внутрішньою кровотечею, в стані асфіксії, шоку , із синдромом тривалого стиснення, з відкритим пораненням грудної або черевної порожнини, у несвідомому або конвульсивному стані, а також ті, що зазнають впливу вторинних факторів, які обтяжують ураження.

Медичне забезпечення евакуаційних заходів передбачає розгортання медичних пунктів (стаціонарних, тимчасових, пересувних) у місцях збору, посадки, на шляхах евакуації та місцях висадки. До розгортання цих пунктів залучаються сили та засоби лікувально-профілактичних закладів, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків стихійного лиха.

Великого значення в системі лікувально-евакуаційного забезпечення набуває медична розвідка, яка поводиться в осередках надзвичайний ситуацій.

Вона здійснюється з метою своєчасного визначення об’єктивних даних про медико-санітарну обстановку і має бути активною, здійснюватися безперервно та забезпечувати своєчасне оперативне отримання певної інформації. Як правило, вона здійснюється всіма медичними формуванням, підрозділами., а також оперативними групами органів управління охороною здоров’я.

Медична розвідка поділяється на медико-тактичну і санітарно-епідеміологічну

Основним завданням медико-тактичної розвідки є:

а) збір даних щодо кількостей і структури патології серед постраждалих, а також місць їх розміщення, умов пошуку, збору і виносу з осередку катастрофи;

б) з’ясування стану медичних сил та засобів, які опинились в районі стихійного лиха, приміщень, придатних до розгортання етапів медичної евакуації;

в) визначення стану шляхів просування медичних формувань;

г) визначення шляхів евакуації постраждалих до лікувальних закладів;

Санітарно-епідеміологічна розвідка здійснює збір даних щодо санітарно-гігієнічної і протиепідедемічної обстановки.

Організація розвідки покладається на органи охорони здоров’я та протиепідемічні заклади відповідні території, а практичне виконання здійснюють територіальні центри екстреної медичної допомоги.

Категорія: Організація ЛЕЗ | Додав: admin (18.07.2008)
Переглядів: 3573 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу

Пошук

Друзі сайту
    Новая страница 1 Rambler's Top100


Copyright MyCorp © 2008-2017
Безкоштовний хостинг uCoz